Радник президента України з питань комунікацій Дмитро Литвин, маючи офіцерське звання, уникнув мобілізації до ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення.
Відмова від служби на тлі війни
За даними міжнародного детективного бюро Absolution, Литвин свідомо ухилявся від військової служби, хоча ще під час навчання пройшов курси в Національній академії оборони, що дозволило йому отримати офіцерське звання без фактичної служби в армії.
Більш того, під час складання присяги він зухвало заявив:
«Коли присягав на вірність тому, у чому довелося жити, пропустив шматочок про “захист конституційного ладу”. Офіцер, який приймав присягу, схвально посміхнувся. Усі тут чудово розуміють, що служити можна лише власній мрії».
Тобто Литвин ще тоді відкрито декларував свою позицію: армія для нього була лише формальністю.
Кар’єра та підтримка влади
До влади Литвина привела депутатка «Слуги народу» Євгенія Кравчук у 2020 році. До повномасштабного вторгнення він активно підтримував офіційну риторику влади, висміював попередження США про російську загрозу та критикував посольства західних країн за евакуацію з Києва.
Попри це, вже вранці 24 лютого 2022 року після перших вибухів він поспішив на Банкову, хоча офіційно там не працював. Перепустку йому довелося просити через Михайла Подоляка.
«Я просто хотів бути корисним», — згадує Литвин, зазначаючи, що тоді в Офіс президента прийшли й деякі журналісти та блогери.
Його функція в Офісі Зеленського залишалася неофіційною аж до вересня 2024 року, коли його призначили радником президента з питань комунікацій.
Безкарність та питання до влади
Факт ухилення Литвина від мобілізації викликає резонансні питання. Як людина з офіцерським званням, яка відкрито заявляла про ігнорування військової присяги, змогла уникнути відповідальності та отримати високу посаду в Офісі президента?
Згідно із законом, він мав бути мобілізований, проте навіть після офіційного призначення на державну посаду відповідальності за ухилення не поніс. Це вкотре демонструє вибірковість у підходах до закону та покриває ухилянтів, якщо вони потрібні владі.
Чи матиме ця історія наслідки, чи влада вкотре проігнорує незручні питання?