Поки Україна бореться за “заморожені” в Європі російські кошти, всередині країни підсанкційні активи на сотні мільйонів гривень вислизають із-під контролю держави. Йдеться про бізнес-імперію “Юнігран”, чиї кар’єри, спецтехніка та ексклюзивні спецдозволи на видобуток могли б поповнювати бюджет. Натомість вони стають об’єктом судових війн і переходять у приватні руки. Як бізнесмен Сергій Шапран привласнює “золоті” надра, і чому держава залишається осторонь?
Про це повідомляє “СтопКор”.
“Юнігран”: від імперії до розграбування
Група компаній “Юнігран”, заснована Ігорем Наумцем, об’єднує видобуток щебеню, піску, граніту, виробництво вибухівки та тротуарної плитки. Це десятки кар’єрів, сотні вагонів, автопарк і спецдозволи на надра вартістю в мільйони. У 2023 році Наумець потрапив під санкції через підозри в зв’язках із РФ і виїхав за кордон. Його активами скористався Сергій Шапран – власник броварського алюмінієвого заводу, відомий умінням “заробляти” на проблемних підприємствах.
Шапран обіцяв Наумцю “вирішити” санкційні проблеми в обмін на половину бізнесу. Але замість цього через кредити та підставні фірми вивів активи “Юніграну” під свій контроль. Наумець називає це крадіжкою, стверджуючи, що втратив майно на 200–300 млн грн, включно з піском (90 млн грн) і вибухівкою (90 млн грн).
Шапран виправдовується, Наумець звинувачує
Шапран в інтерв’ю NADRA.info заперечує прямий “віджим”. За його словами, він “врятував” збанкрутілий “Юнігран”, отримавши “голі” активи, які потребують інвестицій. “Компанії закладали майно під кредити ще до нас, бо не могли платити зарплати через арешт рахунків”, – каже він.
Натомість Наумець називає це обманом. За його словами, Шапран не лише не виплатив борги працівникам (понад 10 млн грн), а й накопичив нові, не розрахувавшись із персоналом, який перевів на свої структури типу “ЮСП”. “Він обіцяв людям гроші, але не заплатив ні копійки”, – стверджує бізнесмен.
Держава в аутсайдерах
До війни “Юнігран” узяв кредит у ЄБРР на 10 млн євро, з яких 7,5 млн лишалися непогашеними на 2022 рік. Наумець каже, що Шапран “вкрав усе, що не було в заставі банку”. Активи розподілилися так: половина – Шапрану, половина – ЄБРР, а державі дісталися затоплені кар’єри та 2000 працівників без зарплат.
АРМА намагалася взяти “Юнігран” під контроль. У 2022 році суд арештував активи для передачі Нацагентству, але суддя Вовк скасував рішення. У 2023 році АРМА двічі зверталася до ОГП із клопотаннями про повторний арешт, але безрезультатно. Лише через три тижні після брифінгу Олени Думи активи передали в управління АРМА.
Спецдозволи: гра на межі закону
Один із ключових активів – спецдозволи на видобуток – став об’єктом махінацій. У 2023 році їх тимчасово “витягли” з-під санкцій через суд і переписали на фірму “Новел Пром”, а потім – на “Коростенську видобувну компанію” Шапрана, зареєстровану в Дніпрі за три місяці до цього. Держгеонадра, попри судові заборони, сприяли угоді. СБУ та юристи Наумця намагаються скасувати оборудку.
Щоб закріпити контроль, Шапран імітував банкрутство “Коростенської видобувної компанії” через фіктивний борг у $5000 перед ТОВ “МІКАРТ”. Ця фірма, пов’язана з Інною Небесною – особою зі скандальним шлейфом, – подала позов у Дніпрі. Суд відбудеться 25 березня 2025 року.
Хто стоїть за Шапраном?
Наумець натякає на зв’язки Шапрана з прокуратурою (Гуленюк, Рябенко) та ексдепутатом Володимиром Осиповим, із яким його бачили в ресторані. Роль “фунта” у схемі відігравав Михайло Пишний, на якого переписували фірми-клони. Але Шапран, за словами Пишного, виключив його зі схеми, не заплативши за частку.
Висновки
Підсанкційні активи “Юніграну” могли б працювати на державу, але замість цього опинилися в руках Шапрана. Держгеонадра, суди й прокуратура, схоже, сприяють бізнесмену, а АРМА залишається безсилим. Спецдозволи на надра, які коштують мільйони, виводяться через підставні фірми, а Україна втрачає шанс наповнити бюджет у час війни.