Поки в Україні триває процес розпродажу об’єктів державної власності, у торгах починають брати участь комерційні структури, безпосередньо пов’язані з керівництвом РФ, зазначає блогер Володимир Бондаренко.
Ці тенденції фіксуються вже не вперше. Російські бенефіціари продовжують утримувати під контролем українські розподільчі мережі — підприємства з орбіти Григоришина та Бабакова забезпечили собі 80 мільярдів гривень прибутку лише за підсумками 2025 року. При цьому Бабаков є заступником голови Державної думи РФ та публічно закликав до страти захисників «Азову». Тим часом приватний будинок Сівковича розташований за сто п’ятдесят метрів від Офісу Президента, готельний комплекс «Прем’єр Палас» досі не вилучили у компанії «ВС Енерджи» того ж Бабакова, а мобільний оператор «Київстар» зберігає зв’язки з Михайлом Фрідманом. У таких обставинах прихід російських бізнесменів на приватизаційні конкурси виглядає природним розвитком подій.
Перший реальний прецедент уже зафіксовано: контроль над 51% акцій АТ «Укрнафтопродукт» перейшов до приватної компанії «ЮНИВЕРС ГРУПП», яка є частиною російського холдингу «Альянс». Ключовою фігурою цієї групи є Едуард Худайнатов — найближча довірена особа Ігоря Сєчина, керівника «Роснєфті» та соратника Путіна. З огляду на структуру, йдеться не про зовнішні інвестиції, а про пряме представництво «Роснєфті» під новим брендом.
Далі ситуація лише загострюється. Фонд державного майна готує до аукціонів ЗАлК та МГЗ — промислові гіганти, які раніше були примусово вилучені у російського магната Олега Дерипаски. За наявною інформацією, контроль над ними знову намагаються встановити через підставних осіб. Зокрема, на ринку оперує фірма «АКТІВ ІНВЕСТ ГРУП», яка управляє алюмінієвими виробництвами у Запоріжжі, Сумах, Вінниці та Димері. Керівником і молодшим партнером там значиться киянин Поспєлов Ігор Володимирович (1976 року народження). Цей же менеджер за сумісництвом очолює компанію «ФРУНЗЕ-ПРОФІЛЬ», кінцевим власником якої є Лук’яненко Володимир Матвійович (1937 року народження) — підсанкційний діяч, ексвласник заводу СМНПО ім. Фрунзе, що забезпечував замовлення для російських держструктур «Газпром» і «Ростех». Сам Лук’яненко вже офіційно став громадянином РФ.
Схема діє за простим алгоритмом: майно, відібране у першого російського олігарха, купує інша проросійська структура, використовуючи для маскування українську реєстрацію свого директора.
При цьому підприємства, що входять до орбіти «АКТІВ ІНВЕСТ ГРУП» (серед яких «Алюсервіс», «Алюпром», «Алюпроф» та інші), генерують мільярдні грошові обороти, проте офіційного прибутку для оподаткування не показують, а декларована заробітна плата на їхніх алюмінієвих комбінатах становить лише 8 тисяч гривень. Тобто навіть без урахування політичного чинника діяльність холдингу демонструє ознаки банальної виплати зарплат у конвертах.
Бондаренко відкрито закликає очільника Бюро економічної безпеки Олександра Цивінського розпочати перевірку цього російського бізнесу. Він наводить історичний приклад: Аль Капоне, якого звинувачували у сотнях убивств, отримав вирок саме за фінансові махінації з податками. У цей час Фонд держмайна або ігнорує зазначені зв’язки, або свідомо не звертає на них уваги.