Українська антикорупційна система демонструє дивовижну вибірковість, коли справа доходить до впливових кулуарних гравців. Минають роки після гучних обшуків, скандалів із таємними зливами інформації з НАБУ та мільярдних тендерів на будівництво Національного військового меморіального кладовища, а ключові фігуранти досі почуваються безкарно. Головний герой низки гучних розслідувань — колишній очільник Броварської РДА та негласний «рішала» Георгій Біркадзе — продовжує роздавати коментарі та писати колонки, поки суспільство так і не отримало відповідей на запитання: хто зливав державні таємниці топ-корупціонерам?
Хроніка падіння антикорупційного «бюро» та тіньові чати з ОП
Історія розпочалася у травні 2024 року, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та правоохоронці провели масові обшуки у детектива НАБУ та самого Георгія Біркадзе. Провадження відкрили за статтями 364 (зловживання владою) та 387 (розголошення даних оперативно-розшукової діяльності) Кримінального кодексу України після службової записки викривача. Наслідки не забарилися: першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву спочатку відсторонили, а згодом і звільнили за тиск на викривача (хоч сам він провину заперечує і судиться).
Проте найцікавіше розкрилося згодом, коли журналісти та джерела (зокрема в розслідуваннях Kyiv Independent та Bihus.Info) витягли на світ Божий деталі цифрової «кухні». Згідно з даними слідства, у 2021–2023 роках Біркадзе активно листувався зі співрозмовниками з НАБУ, фотографував секретні дані та зливав їх фігурантам справи «Великого будівництва». У цих тіньових переписках тодішній заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко фігурував не інакше як «бос» Біркадзе.
За версією журналістів-розслідувачів, Біркадзе міг самостійно «упаковувати» інсайди або ж виступати ланкою-посередником, яка продавала чи передавала таємні матеріали зацікавленим особам. Сам фігурант в інтерв’ю «Главкому» фактично підтверджував, що ділився інформацією, яку отримував від власних «джерел у правоохоронних органах», але назвав усе «шоу» і заперечив будь-яку неправомірність.
Меморіал на мільярди: «свої» підряди без конкурсу
Поки правоохоронні органи роками «маринують» справу про зливи (за весь цей час Біркадзе так і не отримав офіційної підозри, а САП ухиляється від розкриття деталей розслідування), одіозний ексчиновник не гає часу в реальному секторі державних витрат.
Особливу увагу привертає епопея навколо будівництва Національного військового меморіального кладовища. Першу чергу проєкту вартістю 1,75 мільярда гривень віддали консорціуму «Білдінг ЮА», який зареєстрували буквально наступного дня після оголошення тендеру! Згодом журналісти виявили прямі зв’язки між учасниками цього пулу та колишніми бізнес-структурами Біркадзе. Хоча сам він офіційно заперечував прямий контроль, директор меморіалу визнавав: певний час Біркадзе консультував цей мегапроєкт. Апетит апетитом, але схема продовжилася: вже у жовтні той самий консорціум без жомісного тендеру отримав додатково ще 879 мільйонів гривень з державного бюджету.
Імунітет від правосуддя чи черговий договорняк?
Сьогодні Георгій Біркадзе спокійно коментує політичні процеси, пише аналітичні колонки та намагається вдавати з себе незалежного експерта. Проте залишається риторичне запитання до всієї правоохоронної вертикалі — САП, НАБУ та Офісу Президента: як так стається, що витоки секретних даних із головного антикорупційного органу країни та мільйонні потоки на сумнівних будівництвах фіксуються документально, а реальних підозр немає й досі?
Суспільство вимагає чесних відповідей, а не затягування часу, бо подібна «сліпота» силовиків остаточно руйнує довіру до будь-яких антикорупційних реформ в Україні.