Сьогодні – Міжнародний день боротьби з корупцією.
У цей день варто вкотре згадати про те, як масштабна корупція, очолювана владною верхівкою, десятиліттями руйнувала українську державність, послаблювала обороноздатність України, тримала в бідності переважну більшість українського народу.
Кошти, які мали б піти на школи і лікарні, на оборонні підприємства і університети, на розвиток науки та культури, на забезпечення справді соціальної держави (як прописано в нашій Конституції) натомість опинялися в кишенях представників правлячої олігархії та її обслуги, йшли на розкішні маєтки та “люксові” автомобілі, на приватні літаки та яхти і “елітний відпочинок” на Мальдівах та Лазурному узбережжі.
І навіть зараз топ-корупціонери продовжують свої оборудки, вже в умовах повномасштабної війни проти російського імперіалізму на саме виживання українського народу. Слід згадати про численні журналістські розслідування щодо розкішного життя топ-посадовців, щодо масштабних махінацій на будівництві доріг і закупівлях для армії, згадати про нескінченний земельний і бюджетний дерибан Кличка, його Київради, а також інших корумпованих місцевих “князьків”.
Навіть ті корупціонери, яких “ловлять на гарячому”, й далі чудово себе почувають і насолоджуються життям, замість того, щоб сидіти у в’язниці.
Згадаємо “плюшки” Юрченка і “печеньки” Трухіна, корупційні схеми нардепів Гунька, Одарченка, Задорожнього, Лабазюка та багатьох інших, злобудовні афери мера Одеси Труханова, сумнозвісного суддю Вовка, вже підзабуті історії Насірова та Свинарчуків тощо…
До речі, всі ці персонажі є яскравим підтвердженням того, що нарешті має бути скасовано грошову заставу для топ-корупціонерів, що я вимагав ще у Верховній Раді минулого скликання. Адже очевидним є те, що навіть якщо топ-корупціонера і зловлять, він завжди зможе внести заставу і далі спокійно і розкішно жити на вкрадені гроші, поки триватиме нескінченне розслідування та подальший суд.
Але наголошую на тому, що ключова запорука подолання корупції – це не нові зміни до антикорупційного законодавства і не нові антикорупційні органи. Це все – боротьба з симптомами, а не з самою хворобою.
Ключове для подолання корупції – це покласти край пануванню олігархії. А саме: викинути її з влади та знищити як клас!
А для цього насамперед потрібно, щоб українське суспільство врешті-решт політично подорослішало, й навчилося правильно обирати собі владу. Обирати до Верховної Ради не представників олігархату та його обслугу, а виразників інтересів переважної більшості українського народу.
Це не є якісь голослівні твердження. Досвід країн, де рівень корупції є найнижчим, а рівень життя – найвищим, наприклад скандинавських країн, це переконливо підтверджує. Подолати топ-корупцію цілком реально, але спочатку для цього треба подолати правлячу олігархію і обрати до влади представників інтересів більшості українського народу – представників людей праці.
Впевнений, що врешті-решт так і буде, а Україна стане справді правовою та соціальною державою, як це закріплено нашою Конституцією!
Автор: Юрій Левченко