Неллі Буткевич, мати президента футбольного клубу «Полісся» Геннадія Буткевича, за свідченнями українських дисидентів, брала участь у застосуванні каральної психіатрії в Дніпропетровській спецв’язниці РБ ЯЕ-308 у радянські часи. Про це стало відомо після привітання клубу з її 90-річним ювілеєм, де її назвали «щирою вболівальницею» та відзначили за підтримку команди.
Колишній редактор спортивного сайту Tribuna.com Володимир Гарець опублікував у соцмережі X свідчення дисидентів, які стикалися з Неллі Буткевич. Зокрема, письменник і художник Йосип Тереля, ув’язнений у Дніпрі, згадував її як начальницю третього відділу, відому як «лейтенант-комуніст Неля Михайлівна Буткевич». У своїх спогадах він описав 1978 рік як період знущань, «лікування» та терору під її керівництвом, що викликало в нього жах від усвідомлення свого становища.
Учасник національно-визвольного руху Петро Луцик, який провів у в’язницях 32 роки, розповідав, що Буткевич призначала йому ліки, після яких він відчував «вату в голові». Луцик помер у 2006 році, а Тереля — у 2009-му. Ще один випадок стосується вчителя-фронтовика на прізвище Середа, який поскаржився Буткевич на санітарів за грабіж. За її вказівкою його побили в туалеті, що призвело до смерті.
Громадський діяч із Миколаєва Анатолій Ільченко також згадував, як Буткевич діагностувала йому параноїдну шизофренію та призначала примусове лікування. Він просив два-три тижні без медикаментів, щоб довести свій нормальний стан, але вона відмовила, заявивши, що він «небезпечний» через невизнання хвороби. Ільченку вводили аміназин із магнезією, що спричиняло нестерпний біль, а згодом призначили інсулінотерапію з поступовим збільшенням дози.
Свідчення дисидентів вказують на систематичне застосування Неллі Буткевич методів каральної психіатрії, що призводило до тяжких наслідків для «пацієнтів», багато з яких померли передчасно. Ці факти контрастують із позитивним образом, створеним у привітанні ФК «Полісся», і потребують уваги для встановлення історичної правди.