Великі політичні та бізнесові афери іноді починаються з цілком приземлених речей: шматка землі, важкого бульдозера й дороги, якої ще вчора не існувало в природі. Під Полтавою новозбудована дорога до перспективних газових свердловин перетворилася на класичну точку розлому, де у брудному танці зійшлися приватні комерційні інтереси, корумпована виконавча влада та кишенькова правоохоронна система. Саме тут цинічний тиск на місцеву громаду оголив усю гнилу сутність схеми, через яку чеський бізнесмен Комарек та одіозна родина Козицьких прокладають собі шлях до українських надр.
Газовидобувна структура ТОВ «МНД Жуківське» намагається подати це нахабне захоплення як банальну «недокомунікацію» та звичайнісінький «господарський спір». Компанія прикривається наявністю спецдозволу та сумнівною урядовою постановою, а незгодним землекористувачам цинічно радять іти до суду. Проте безпосередньо «на землі» реальність виглядає зовсім інакше. Тяжка будівельна техніка просто ігнорує закон і прокладає магістралі через землі громади, на які інше підприємство має залізне, посвідчене державним актом право постійного користування. А прикривають цей брудний процес бійці поліції охорони та спеціально найняті тітушки-молодики для залякування людей. Звісно, до цивілізованого господарського спору тут так само далеко, як до місяця.
Спочатку можна було б вести мову про якихось «місцевих куркулів», які буцімто ставлять палиці в колеса державному видобутку в розпал війни. Але зімкнутий ряд бенефіціарів змушує дивитися на цей цирк набагато ширше: тут і бізнес Зіновія Козицького (батька очільника Львівської ОВА Максима Козицького), і одіозний Карел Комарек, який роками був тісним партнером російського «Газпрому», і повне сприяння місцевої влади на чолі з одіозними чиновниками, і пряме, за даними джерел, втручання обласного прокурора Євгена Гладія. Коли за спиною приватного капіталу стають чиновники, прокурорські погони та силовики, земельний «конфлікт» перетворюється на відкрите свавілля, здатне вибухнути на всю країну.
У сучасному сухому заціпенінні вимальовується доволі сумна, ба навіть ганебна картина державного рекету. Цей кейс є симптоматичним лакмусовим папірцем не лише для Полтави, а й для всієї воюючої України.
Громада проти свавілля: спочатку важка техніка, а потім запитання
За даними медіа, компанія «МНД Жуківське» сунула на чужу землю виключно за «право сильного». Вони розмахують спецдозволом та постановою Кабміну, які насправді аж ніяк не дають права займатися подібним брудом. Сам по собі дозвіл на надра не автоматизує право топтати чужі ділянки — статтями 97 і 98 Земельного кодексу чітко передбачене обов’язкове погодження із законним землекористувачем або оформлення сервітуту.
При цьому скандальний пункт 6 урядової постанови №1320 дозволяє не проходити заново бюрократичне коло лише тим підприємствам, чию матеріальну базу дійсно зруйнували ворожі обстріли. Проте цим лазівкам чомусь охоче користуються для швидкого захоплення ласих шматків.
Ще 8 липня 2026 року секретар Полтавської міськради Катерина Ямщикова підписала зручний меморандум із директором «МНД Жуківське», пообіцявши повну адміністративну підсидку, координацію та зелене світло. Минуло якихось два місяці — і важка техніка вже нищила землі громади.
Замість того, щоб захищати інтереси людей, міська влада створила зручний корупційний коридор для «потрібних» інвесторів. Натомість громаді пропонують мовчки проковтнути черговий дерибан, сподіваючись, що команда згори змусить усіх замовкнути.
Область у тіні: родинний бізнес зростається з державним кріслом
Згідно з офіційними реєстрами, 93,75% «МНД Жуківське» контролює чеська MND Ukraine, а решту 6,25% тримає кіпрська IVENA Limited. Конечними бенефіціарами вказані Карел Комарек та Зіновій Козицький — батько очільника Львівської ОВА Максима Козицького.
Сам Комарек та його MND понад десятиліття контролювали спільне підприємство Moravia Gas Storage із російським «Газпромом», вийшовши звідти лише влітку 2024 року. Ба більше, у 2011 році структура Комарека купувала в росії нафтовий термінал «Самара», оператор якого пізніше обслуговував інтереси «Роснєфті» та «РН-Бункера». Подробиці того, як саме цей діяч виходив із російських активів у 2022 році, досі залишаються за завісою таємниці.
Подібний одіозний бекграунд мав би стати червоною прапорцевою лінією для спецслужб. Тим паче, що свого часу Служба безпеки України у листі до Держгеонадр прямо вказувала (що зафіксовано в судовому рішенні №640/3734/19), що самарський термінал постачав паливо незаконним збройним формування містам «ЛНР/ДНР».
На Львівщині подібні палкі зв’язки вже склалися у стійку систему координат, де посадові повноваження Максима Козицького дивовижним чином переплітаються з бізнесом його родини:
-
19 лютого 2026 року він особисто підписав ласий меморандум між Львівською ОВА, MND a.s. та компанією «МНД Тинівське» (де бенефіціарами значаться все ті ж Зіновій Козицький та Карел Комарек). Тобто чиновник від імені держави офіційно пообіцяв сприяти бізнесу свого батька.
-
Скандальний ремонт дороги на вулиці Гірській у Східниці, куди за розпорядженням Максима Козицького спрямували 25 млн грн бюджетних коштів. За даними НАБУ та висновками ВАКС, ця дорога стала персональним під’їздом до розкішного курорту «Панорама Східниця» родини Козицьких.
-
Контракт на 195 мільйонів гривень на капремонт дороги Зимівки—Уличне, яка веде прямо до Орівської ВЕС — спільного дітища MND та структур «Еко-Оптіми», тісно пов’язаних із Козицькими.
Це вже не просто збіги, а чітка ланцюгова реакція, яку давно мало б вивчити НАЗК на предмет конфлікту інтересів.
Прокурорський дах: хто прикриває беззаконня на місцях?
Останнім рубежем захисту мала б стати прокуратура. Проте, за інформацією інсайдерів, місцеві правоохоронці спочатку відкрили провадження щодо свавілля «МНД Жуківське», але після втручання керівника Полтавської обласної прокуратури Євгена Гладія активні процесуальні дії дивним чином заглохли, дозволяючи важкій техніці безперешкодно нищити землю.
Яскравим доказом стану всієї системи є і резонансна справа «Карфаген», яка викрила «дах» над шахрайськими кол-центрами у Полтаві. Тоді після обшуків правоохоронці вилучили понад 200 одиниць техніки, але через бездіяльність прокуратури майно благополучно повернули власникам. Обласні прокуратури сьогодні є лише гвинтиками єдиної вертикалі Офісу Генпрокурора, тому замовчувати роль центру у цих схемах просто неможливо.
Коли призначенець Банкової Максим Козицький вибудовує такі схеми, це стає прямим викликом і для центральної влади. В умовах воєнного стану та відсутності виборів контроль за такими кадрами має бути тотальним, а не формальним.
Висновок і неминучі запитання до системи
Полтавщина отримала класичний приклад злиття капіталу, адміністративного ресурсу та прокурорської безкарності. Країні потрібен власний газ, але точно не ціною здачі національних інтересів офшорним ділкам та родинним кланам під соусом патріотизму.
Редакція готує офіційні запити до ключових контролюючих органів:
-
До НАЗК — щодо перевірки декларацій Максима Козицького та конфлікту інтересів через бізнес його батька і Карела Комарека.
-
До НАБУ та САП — щодо розслідування можливого тиску прокурора Євгена Гладія на полтавські справи та перевірки зв’язків із «Кропивою».
-
До Офісу Генерального прокурора — стосовно процесуального саботажу навколо робіт «МНД Жуківське».
-
До СБУ — щодо загрози національній безпеці через токсичний російський шлейф активів Карела Комарека.
-
До Держгеонадр та Львівської ОВА — щодо законності видачі спецдозволів та мільйонних дорожніх субвенцій.