Телефонне право по-новому: як Ірина Мудра та суддя «Лариса» ділили штаб-квартиру «Укрбуду»

Українські антикорупційні розслідування часом нагадують сценарії голлівудських трилерів, де високі кабінети, політичні амбіції та негласні домовленості переплітаються у єдиний вузол. Новий гучний скандал розгорнувся навколо матеріалів справи колишньої заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої, чиї телефонні розмови та аудіозаписи оголили механізми ручного управління судовою системою.

«Чисто її тройка»: як готувалося віджимання Пушкінської

У центрі розслідування опинилася багаторічна судова тяганина за головну штаб-квартиру «Укрбуду» на вулиці Пушкінській у Києві, яку намагався взяти під контроль одіозний екснардеп Максим Микитась. Згідно з матеріалами справи, схема діяла просто: Микитась ставив завдання, а Ірина Мудра виступала прямим комунікатором із суддею Верховного Суду з банкрутної палати на ім’я Лариса (чиє прізвище слідство поки що залишає за кадром, хоча контекст чітко вказує на суддю Ларису Рогач).

Із розшифрувань розмов випливає чимало цікавих деталей:

Лютий 2026 року: Микитась вимагає від Мудрої зв’язатися з «Ларисою», щоб та прискорила розгляд справи у «своїй трійці»: «Просто чтобы она как можно быстрее назначила… и это чисто её тройка. Ну и она ж внутри. И мы забираем Пушкинскую, наконец-то».

Звіти з місця подій: Згодом Мудра звітує про особисту зустріч із суддею, якій передала матеріали від Микитася. За її словами, суддя навіть обговорювала варіанти судових рішень (зокрема, щодо скасування чи ухвалення нових актів) та контролювала перенесення засідань.

«Явка з повинною»: Коли у червні 2026 року Микитась просить переслати судді чергові документи онлайн, Мудра категорично відмовляється робити це цифрою, чудово усвідомлюючи наслідки: «Нет, вы такие, вы такие интересные. Это, это пересылать — це явка з повинною. Це ж треба якось навчитися писати, щоб не так явно було». Натомість вона вважає за краще зустрітися особисто, щоб «проговорити варіанти».

Масштабні зміни практики Верховного Суду на «замовлення»

Апетит фігурантів виявився значно ширшим за один лише офіс на Пушкінській. У травні-червні 2026 року в записах фіксуються розмови про те, як суддя «Лариса» обґрунтовувала необхідність зміни усталеної практики банкрутної палати Верховного Суду щодо солідарної відповідальності. Згодом Мудра звітує про успіх: «Я уже там на коленях умоляла… Мы поменяли практику вообще банкротную. Полностью изменили практику».

Аналіз судового реєстру підтверджує дивовижні збіги дат: у лютому 2026 року у справі №910/5375/21 відбувається самовідвід попередньої колегії, після чого формується новий склад суддів Касаційного господарського суду (Г. М. Мачульський, Є. В. Краснов та Л. І. Рогач). Попри те, що у процесі виникали процесуальні перешкоди (зокрема, зупинення рішень на користь опопонентів), 9 вересня 2026 року колегія остаточно стає на потрібну позицію, і Пушкінська відходить структурам, пов’язаним із інтересами Микитася.

Цікаво, що фінальну постанову ухвалили вже за три тижні після того, як Ірині Мудрій офіційно повідомили про підозру в іншій справі (де вона також фігурує на записах і заперечує отримання мільйонних хабарів).

Формально реєстри демонструють чіткий збіг процесуальних дій суддів із побажаннями фігурантів плівок, однак слідству ще належить довести прямий зв’язок між цими розмовами та рішеннями в мантіях. Проте одне очевидно вже зараз: «навчитися писати не так явно» фігуранти розмов змогли, а от уберегти свої таємні домовленості від запису на диктофон найближчого кола — ні.