Тіні на маненті Феміди: обшуки НАБУ, зв’язки з одіозним родичем та мільйонні статки голови Касаційного суду Ігоря Дашутіна

До голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігоря Дашутіна останнім часом прикута пильна увага суспільства, правоохоронних органів та антикорупційних активістів. Його ім’я регулярно спливає у матеріалах масштабних операцій НАБУ та САП під кодовими назвами «Форест Гамп» та «Феміда», а також у низці резонансних розслідувань, що стосуються не лише професійної діяльності, а й вражаючих родинних зв’язків, елітного майна та стрімкого збагачення.

Цей матеріал базується на даних журналістських розслідувань, матеріалах правоохоронних органів, судових реєстрах та офіційних деклараціях посадовця.

Фігура Ігоря Володимировича Дашутіна вже давно вийшла за межі звичного суддівського контексту. Окрім безпосередньої роботи у Верховному Суді, довкола його найближчого оточення розгортається кілька надзвичайно тривожних сюжетів. Зокрема, йдеться про прямий родинний зв’язок із київським бізнес-центром «Домініон», у стінах якого правоохоронці та журналісти викривали масштабні шахрайські кол-центри. Фактичними бенефіціарами цього об’єкта нерухомості є представники родини двоюрідного дядька судді — колишнього народного депутата України Григорія Дашутіна.

Сам же Григорій Дашутін є власником промислового концерну Nicmas. За даними Державного бюро розслідувань, підприємства цього концерну навіть після початку повномасштабного російського вторгнення через турецькі логістичні ланцюжки продовжували постачати критично важливу продукцію для військово-промислового комплексу держави-агресора — зокрема для ракетних комплексів та бронепоїздів окупантів.

Окремої уваги заслуговує розкішний спосіб життя родини судді. Розслідувачі неодноразово фіксували наявність елітної нерухомості та солідного автопарку, де марки преміумкласу (Audi, Mercedes-Benz, Volkswagen, Range Rover) змінюють одна одну, демонструючи стабільно високий фінансовий рівень.

Спецоперація «Форест Гамп» і сумнівна відпустка

Ім’я Ігоря Дашутіна вперше гучно пролунало в контексті матеріалів масштабної спецоперації НАБУ та САП «Форест Гамп». За інформацією, яку під час засідання тимчасової слідчої комісії парламенту озвучувала народна депутатка Ніна Южаніна, детективи перевіряють можливу причетність голови Касаційного адміністративного суду до неправомірного впливу на колег-суддів.

Йдеться про розгляд надзвичайно чутливого позову п’ятого Президента України Петра Порошенка щодо скасування накладених на нього державних санкцій. Оголошення остаточного судового рішення було призначене на 3 квітня 2026 року. Проте буквально напередодні цього дня суддя Ольга Кашпур несподівано подала заяву про відпустку, яку оперативно погодив саме голова суду Ігор Дашутін. Водночас, за даними парламентарів, на офіційному вебсайті суду того ж 3 квітня містилася інформація про розподіл на цю ж суддю інших справ, що ставить під сумнів реальність її відсутності на робочому місці.

У контексті тих самих оперативно-розшукових заходів «Форест Гамп» у медіапростір потрапили аудіозаписи розмов колишньої заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої з бізнесменом Максимом Микитасем, де пролунала показова фраза: «Я спілкувалася з Дашутіним». На думку критиків, сприяння оформленню відпустки могло використовуватися як штучний інструмент для затягування розгляду резонансного позову та створення необхідного часового проміжку для закулісного впливу на судову колегію.

Ситуація загострилася 19 серпня 2026 року, коли детективи НАБУ провели санкціоновані обшуки у помешканні судді Дашутіна в межах іншої гучної антикорупційної справи — «Феміда». Хоча станом на початок вересня офіційних підозр очільнику суду не висували, сама його присутність у центрі таких масштабних кримінальних проваджень кидає серйозну тінь на всю судову вертикаль.

«Домініон» і підозри у «зливі» справи шахрайського кол-центру

Ще 14 березня 2023 року розслідувачі викрили великий офіс псевдоінвестиційної компанії, що функціонував у столичному бізнес-центрі «Домініон» на вулиці Ушинського. На момент прибуття журналістів у приміщенні перебували близько чотирьох десятків «менеджерів», які ймовірно виманювали заощадження у громадян, зокрема у мешканців тимчасово окупованих територій.

Однак ця історія мала глибоке коріння. Патрульні поліціянти, які приїжджали за викликами активістів, зазначали, що лише за попередній рік екіпажі виїжджали за цією ж адресою близько 15 разів. Тобто локація перебувала під пильною увагою правоохоронців, але продовжувала працювати безперешкодно. Ще у травні 2022 року Дніпровське управління поліції відкривало провадження щодо аналогічної діяльності за цією ж адресою.

Попри подані активістами нові заяви після березневого рейду 2023 року, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань тривалий час не вносилися, що фактично блокувало розслідування. Коли ж навесні активісти знову завітали до бізнес-центру, вони виявили там уже не один, а щонайменше два аналогічні офіси, де загалом працювало близько 150 осіб. Систематична бездіяльність поліції попри численні скарги дала підстави для обґрунтованих підозр про можливе «кришування» або навмисний «злив» кримінального провадження на рівні правоохоронних органів.

Особливого пікантного характеру цій ситуації додає той факт, що будівля БЦ «Домініон», зведена свого часу з ознаками незаконного будівництва, належить структурам родини колишнього нардепа Григорія Дашутіна — двоюрідного дядька голови Касаційного адміністративного суду. Звісно, прямих юридичних доказів причетності Ігоря Дашутіна до роботи цих кол-центрів немає, проте виникає логічне запитання: чи міг очільник одного з ключових судів країни не знати про масштабну незаконну діяльність у бізнес-центрі своїх близьких родичів і чи не користувалися організатори схем таким впливовим родинним прикриттям?

Тінь російського ВПК: кримінальна справа дядька судді

Повертаючись до постаті Григорія Дашутіна, варто нагадати деталі масштабного розслідування ДБР щодо його промислового концерну Nicmas. Колишній народний депутат тривалий час контролював мережу підприємств у Сумах та Полтаві, які до війни орієнтувалися переважно на російський ринок (до 95% експорту йшло на держпідприємства рф).

Після 24 лютого 2022 року постачання не припинилося — слідство задокументувало створення складної логістичної схеми через Туреччину. До неї залучили менеджмент, громадян країни-агресора та близьких родичів олігарха. Зокрема, за версією слідства, син Григорія Дашутіна Артем керував виробництвом в Україні, а донька Вікторія координувала закупівлі та збут через стамбульську фірму. Лише за перші місяці повномасштабної війни підприємства групи реалізували продукцію для російського оборонпрому на суму понад 160–190 мільйонів гривень.

Комплектуючі використовувалися у виробництві військової техніки, зокрема ракетних комплексів та бронепоїздів, які застосовувалися окупаційними військами на сході та півдні України. У листопаді 2022 року Державне бюро розслідувань заблокувало діяльність концерну, наклавши арешт на майно вартістю понад мільярд гривень. Улітку 2023 року Григорія Дашутіна затримали, і хоча згодом суд змінив йому запобіжний захід після тривалого перебування в СІЗО, сам факт такого родинного шлейфу створює серйозні репутаційні ризики для судді Верховного Суду.

Зростання доходів та еволюція мільйонних статків

Фінансова еволюція Ігоря Дашутіна наочно демонструє, як кар’єрне зростання супроводжувалося стрімким накопиченням капіталів. У 2015 році на посаді голови Сумського районного суду він декларував скромні 228,6 тис. грн зарплати. Перехід до Касаційного адміністративного суду вивів його доходи на зовсім інший рівень: у 2019 році він отримав понад 2,2 млн грн, у 2020-му — 2,9 млн грн, а починаючи з 2021 року його суддівська винагорода стабільно перевищувала 4 млн грн щорічно.

Паралельно з офіційною зарплатою формувалися й значні заощадження родини. Якщо у 2018 році суддя показував у декларації лише 100 тис. грн готівкою, то згодом валютні заощадження його та цивільної дружини Анни сягнули десятків тисяч доларів, а у 2021 році загальна сума готівкової валюти досягла 135 тис. доларів.

Особливу увагу аналітиків привертають успіхи у бізнесі самої Анни Дашутіної. Якщо у 2021–2023 роках вона декларувала скромні зарплати найманого працівника (від 74 до 460 тис. грн), то у 2024 році її дохід від підприємницької діяльності різко стрибнув до 2,8 млн грн, а у 2025 році зріс більш ніж утричі — до неймовірних 9,27 млн грн. Такий фінансовий прорив не міг не викликати питань щодо природи цього бізнесу та джерел походження клієнтської бази.

Фінансові операції всередині родини також вражають масштабами. У 2025 році суддя задекларував грошовий подарунок від власної матері на суму 2,9 млн грн, а сам того ж року передав дружині 6,9 млн грн. При цьому родина продовжувала користуватися кредитними ресурсами, зокрема Анна Дашутіна оформила в державному банку позику на 3,42 млн грн. Водночас варто зазначити, що у 2022 році суддя спрямував понад мільйон гривень на підтримку Збройних сил України.

Автопарк преміумкласу та елітна нерухомість

Майнові питання родинного кола Дашутіних неодноразово ставали об’єктом журналістських розслідувань. Довгий час ані суддя, ані його дружина не мали власної нерухомості на папері, проте активно користувалися чужими благами.

Зокрема, розслідувачі фіксували регулярне перебування Ігоря Дашутіна в маєтку на території одного з найдорожчих закритих котеджних містечок Києва — «Коник». Нерухомість площею близько 150 кв. м спочатку була оформлена на тещу судді Оксану Лящову, хоча сам посадовець запевняв, що просто гостює там, проживаючи тим часом у квартирі матері в ЖК «Сонячна брама». Щоправда, після підвищеної уваги медіа оголошення про продаж тієї квартири зникли, а вже у 2025 році маєток у «Конику» офіційно перейшов у власність дружини судді. Ринкова вартість цього об’єкта разом із нежитловими приміщеннями та землею у Клавдієво-Тарасовому оцінюється у сотні тисяч доларів.

Не менш вражаючою є колекція елітних автомобілів родини. Починаючи з 2016 року з купівлі кредитної Toyota Camry, автопарк поступово оновлювався виключно за рахунок статусних новинок. У різні роки суддя та його дружина користувалися або володіли:

• кросоверами Audi Q5 та представницькими седанами Audi A8;

• позашляховиками Toyota Land Cruiser 200 та Toyota Camry останніх років випуску;

• преміальними кросоверами Mercedes-Benz GLE400D та Audi Q8;

• новітнім Land Rover Range Rover Sport вартістю понад 7,25 млн грн (придбаним дружиною у 2025 році);

• свіжими моделями Audi Q3 та новими модифікаціями Audi Q7 2026 року випуску, оформленими через договори фінансового лізингу на мільйони гривень.

Широким є і перелік майна матері судді — Тетяни Пилипівни Дашутіної. Згідно з реєстрами нерухомості, жінка володіє численними земельними ділянками в Київській області (Обухівський та Бучанський райони), будинками в Сумській області (зокрема в селі Рябина, де розташоване ТОВ «Нива», яким колись керував батько судді Володимир Дашутін), а також кількома об’єктами комерційної нерухомості у Василькові та Ірпені загальною площею у сотні квадратних метрів, придбаними у 2024–2025 роках.

Підсумки: сукупність збігів чи привід для висновків?

Кожен окремо взятий епізод із біографії голови Касаційного адміністративного суду Ігоря Дашутіina формально може мати логічне пояснення. Наявність родича, підозрюваного у зв’язках із російським ВПК, автоматично не робить винним племінника-суддю. Шахрайський кол-центр у будівлі дядька не є прямим доказом поінформованості судді. А мільйонні статки, кредити та лізингові авто за наявності високої зарплати та підприємницької активності дружини теоретично можна пояснити фінансовою успішністю родини.

Проте, коли всі ці факти складаються у єдину масштабну мозаїку, кількість запитань до доброчесності високопоставленого служителя Феміди перевищує будь-які допустимі межі. Постійний супровід резонансних розслідувань, обшуки НАБУ у справі «Феміда», скандали навколо затягування судових процесів та накопичення елітного майна у воєнний час створюють токсичний інформаційний фон, який б’є не лише по репутації самого судді, а й по довірі до всієї судової системи України.