Відкупився від тюрми: як скандальний депутат Качний через тилові схеми намагається легалізувати мільйонне незаконне збагачення

Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Вищий антикорупційний суд готують фінальну розв’язку в одному з резонансних антикорупційних кейсів. Народний депутат України (колишній представник забороненої партії ОПЗЖ, а нині депутатської групи «Платформа за життя та мир») Олександр Качний вирішив не випробовувати долю у тривалих судових баталіях і пішов на угоду про визнання винуватості.

Хронологія та суть справи: від елітних квадратних метрів до підозри

Нагадаємо, що НАБУ та САП викрили парламентаря на незаконному збагаченні на суму понад 12,7 млн грн ще у квітні 2026 року. За даними слідства, протягом 2020–2021 років народний обранець обзавівся активами, які значно перевищували його офіційні доходи:

• Столична квартира: Елітне житло в центрі Києва площею понад 130 кв. м вартістю 5,6 млн грн.

• Ремонтні витрати: На розкішне облаштування цієї ж квартири пішло ще понад 5,6 млн грн готівкою, які нардеп контролював особисто.

• Курортна нерухомість: Котедж із земельною ділянкою на морському узбережжі у селищі Коблеве вартістю близько 1,7 млн грн.

Класична схема маскування активів полягала в тому, що формально всю нерухомість оформили на підставного знайомого. Проте детективи зафіксували, що фактично в квартирі жив сам Качний, він же керував усіма будівельними роботами та розраховувався готівкою.

Після вручення підозри за ст. 368-5 КК України (незаконне збагачення) ВАКС обрав йому запобіжний захід у вигляді застави розміром 3 млн грн із покладанням низки процесуальних обов’язків (зокрема здачі закордонних паспортів та заборони залишати Київ без дозволу).

Фінал у ВАКС: чому нардеп обрав угоду?

Згідно з рішенням Вищого антикорупційного суду, 8 вересня 2026 року прокурор САП офіційно скерував до суду обвинувальний акт разом із підписаною угодою про визнання винуватості. Відкрите підготовче судове засідання у цьому провадженні призначене на 12:00 17 вересня 2026 року.

Укладення подібної угоди за статтею про незаконне збагачення зазвичай свідчить про готовність обвинуваченого повністю визнати провину, співпрацювати зі слідством та погодитися на передбачені законом санкції (включно з конфіскацією незаконно набутого майна та штрафами) в обмін на пом’якшення остаточного покарання та уникнення реальних максимальних термінів за ґратами, які за цією статтею сягають до 10 років.