«Золотий переселенець»: як чиновник ФДМУ Мельник із 5 тоннами золота та мільярдами у декларації забрав гроші у справжніх біженців через «єОселю»

В українському антикорупційному полі стався скандал, який межує з абсолютним цинізмом. У той час як мільйони українців втратили дах над головою через війну і роками чекають на найменшу підтримку від держави, посадовець із статками у мільярди гривень безсоромно бере бюджетні гроші за програмою підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Головний герой цієї ганебної історії — виконувач обов’язків керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, заступник директора департаменту Андрій Мельник. Виходець із Луганщини, який має статус ВПО ще з 2014 року, побудував свою держслужбову кар’єру на дивовижному поєднанні колосальних статків та безсоромного «вибивання» пільг від держави.

5 тонн золота та мільярди на папері: казкові статки чиновника

Формально Андрій Мельник — звичайний чиновник із річною зарплатою у ФДМУ понад 1,03 мільйона гривень та офіційною пропискою у селищі Фабричне на Луганщині. Prote відкриття його декларації нагадує не фінансову звітність держслужбовця, а баланс міжнародного сировинного гіганта.

У власній декларації Мельник власноруч вказав наступні приголомшливі активи:

• 5 тонн золота найвищої проби (999.9): задекларовані у вигляді товаророзпорядчих сертифікатів вартістю 79,8 мільйона євро (понад 4 мільярди гривень).

• Рідкісноземельні метали: оцінені у 15,5 мільярда гривень (приблизно 1,5 мільярда євро).

• Промислові об’єкти на окупованій території: 15 відвалів (териконів) із вмістом рідкісноземельних металів на базі підприємств «Краснодонуголь», «Свердловськантрацит» та «Ровенькиантрацит», права на які нібито були оформлені ще у 2005–2008 роках.

• Векселі російської компанії: цінні папери ТОВ «Китон 21 Век», зареєстрованого у Москві.

• Готівкові збереження: 130 тисяч доларів США та 120 тисяч євро (понад чверть мільйона доларів у еквіваленті).

Коли ця інформація вибухнула в медіапросторі, у Фонді держмайна намагалися виправдати підлеглого заявами про те, що «реальних цінностей у поточному розпорядженні немає». Мовляв, сертифікати та терикони під окупацією — це лише юридичні права, а не зливки у банківському сейфі. Проте факт залишається фактом: чиновник офіційно задекларував майна на мільярди гривень, але це не завадило йому звернутися по соціальну допомогу.

Мільйонер у черзі за «зимовою тисячею» та бюджетними компенсаціями

Справжній цинізм полягає у тому, що Мельник, володіючи чвертю мільйона доларів лише у готівці, не гребує жодними державними виплатами. Посадовець не полінувався оформити навіть базову «зимову тисячу» від держави, створену для підтримки найбідніших верств населення.

Але справжнім піком корупційного дерзості стала махінація з житлом.

25 березня 2026 року Андрій Мельник оформлює у власність квартиру площею 49,5 кв. м у селищі Коцюбинське Бучанського району Київської області. Вартість угоди — 1,99 мільйона гривень, а продавчинею виступила фізособа Ірина Миколаївна Мрачковська. І того ж самого дня в декларації чиновника з’являється дохід у розмірі 459 тисяч гривень із джерела Пенсійний фонд України за строю: «державна допомога, компенсація витрат, єОселя для ВПО».

Оцініть повну картину:

1. Посадовець із зарплатою понад 1 млн грн на рік та мільярдними сертифікатами має статус ВПО.

2. Він вже безкоштовно мешкає та користується як переселенець іншою квартирою у тому ж Коцюбинському площею 60,9 кв. м.

3. Маючи безкоштовне житло та мільйонні заощадження, він купує другу квартиру у тому ж селищі за 2 мільйони гривень і отримує на неї майже пів мільйона гривень прямої державної компенсації за програмою, створеною для людей, які залишилися без даху над головою!

Схеми з нерухомістю, маніпуляції з НАЗК та тіньовий автопарк

Житлова історія Мельника вже давно перебуває у полі зору Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Ще під час перевірки декларації за 2021 рік НАЗК виявило приховування квартири у Києві площею 69 кв. м і вартістю 2,2 млн грн, яка була оформлена на його цивільну дружину Яну Кольцову (яка також має статус ВПО). Тоді Мельник відбріхувався, що вони нібито мешкали окремо.

Проте у травні 2025 року ці ж самі 69 квадратних метрів раптом офіційно з’являються у його володінні. Схема виявилася надзвичайно вишуканою: старий незадекларований об’єкт легалізують через зміни в декларації 2026 року, закриваючи дірку перед НАЗК, і паралельно оформлюють нове майно з використанням пільгової державної програми.

Загальний список нерухомості родини Мельника вражає не менше за золото:

• Будинок у с. Розкішне (Луганщина): площа 621 кв. м.

• Земля у смт Фабричне: загалом понад 13,5 тисяч кв. м.

• 29 об’єктів незавершеного будівництва: апартаменти, магазини, кафе та гаражі у курортних Одесі та Чорноморську (де НАЗК уже фіксувало маніпуляції з датами набуття прав у 2014–2015 роках).

• Автопарк: підкреслено «скромний» для відведення очей — позашляховик BMW X5 (2008 року) та трактор Т-25АМ.

Що мають розслідувати ДБР, НАБУ та НАЗК?

Ця справа — готовий матеріал для масштабного кримінального провадження. Правоохоронні органи зобов’язані дати відповіді на наступні прямі запитання:

1. Правомірність участі у «єОселя для ВПО»: Програма створена для постраждалих громадян, які втратили житло. Чи мав право чиновник із 621 кв. м будинку, квартирами у Києві та Коцюбинському, а також мільйонними статками отримувати пільговий кредит та державну компенсацію у 459 тисяч гривень?

2. Перевірка продавчині та угоди: Хто така Ірина Мрачковська, чи не є ця угода фіктивною або проведеною за заниженою/завищеною вартістю для легалізації бюджетних коштів?

3. Роль посадовців Пенсійного фонду та банку: Декларація Мельника перебуває у відкритому доступі. Хто саме погодив надання 459 тисяч гривень компенсації чиновнику, бачачи перед очима задекларовані 5 тонн золота та мільярди гривень активів?

Держава, яка збирає по копійці на допомогу реальним біженцям та ЗСУ, видала пів мільйона гривень чиновнику, чиї статки виражаються у тоннах коштовних металів. Це не просто ухилення чи зловживання — це прямо знущання над правосуддям та суспільством під час війни.