Тіньові мільярди грального бізнесу: як утікач Андрій Довбенко може відмивати кошти Мін’юсту через Slot City та BETON

Сфера азартних ігор в Україні досі утримує статус одного з найприбутковіших та найбільш скандальних секторів економіки, за вплив на який змагаються високопосадовці та народні обранці. У таких реаліях не викликає подиву поява віртуальних казино із сумнівною або відверто одіозною структурою власності. Яскравим підтвердженням цього є два відомі ігрові майданчики — Slot City та BETON. Існує висока ймовірність, що за ними стоїть особа, яку НАБУ оголосило в розшук через причетність до розкрадання близько 500 мільйонів гривень із Міністерства юстиції України.

За наявними даними, безпосередній зв’язок із брендами Slot City та BETON має адвокат Андрій Довбенко, якого свого часу неофіційно іменували «смотрящим» за Міністерством юстиції. Зараз він перебуває поза межами держави, переховуючись від детективів НАБУ, які закидають йому привласнення пів мільярда гривень. Схоже, що його гральним активам в Україні почали створювати серйозні перешкоди — зокрема, бренд Slot City нещодавно втратив ліцензію на роботу в інтернет-мережі.

Заплутана історія з ліцензією Slot City

29 жовтня 2025 року регуляторний орган «ПлейСіті» своїм рішенням №137-Р погодив видачу ліцензії для ТОВ «Олл сіті геймс» на ведення грального бізнесу в мережі інтернет. Проте вже у травні 2026 року на компанію наклали штрафні санкції обсягом 4 млн 323 тис. грн. Невдовзі, 5 червня, рішенням №221-р їм видали нові дозвільні документи, які, втім, уже 25 червня було скасовано через нібито несплату фінансового внеску за перший рік роботи.

Водночас ухвалене в жовтні 2025 року рішення залишається чинним, оскільки ТОВ «Олл сіті геймс» ще в листопаді перерахувало ліцензійний платіж у розмірі 31,2 млн грн, і наразі онлайн-майданчик Slot City функціонує саме на цих підставах. До того ж, компанія має у своєму розпорядженні ще шість місяців для судового оскарження червневих санкцій регулятора.

Подібні суперечливі дії наглядачів за гральним ринком — від штрафів до видачі та миттєвого анулювання ліцензій попри внесені мільйонні платежі — викликають багато запитань. Відповідь на них, найімовірніше, криється в особах реальних та номінальних власників бізнесу.

Регіональний аграрій та столичний фінансист — хто номінально володіє Slot City та BETON

За кожною офіційною букмекерською чи гемблінговою маркою стоїть юридична особа, що оперує коштами, сплачує податки та виплачує призи. У випадку згаданих казино формальні власники абсолютно різні:

1. Володільцем 100% акцій ТОВ «Олл сіті геймс» (керує Slot City, статутний капітал — 30 млн грн) є підприємець з Одеси Чиклікчі Павло Георгійович;

2. Засновником ТОВ «Сітікод» (керує BETON, статутний капітал — 30 млн грн) виступає київський бізнесмен Балашов Роман Сергійович.

Раніше журналісти вже звертали увагу на те, що обидва ці персонажі виглядають нетипово для масштабного українського беттінг-ринку.

Наприклад, одесит Павло Чиклікчі контролює п’ять компаній, частина з яких спеціалізується на азартних іграх. Він є сином колишнього депутата Одеської облради Георгія Чиклікчі, який відомий своїм агробізнесом. Сам Павло разом із братом Володимиром також залучені до сімейних сільськогосподарських підприємств.

Проте аналітична система YouControl вказує, що Павло Чиклікчі володіє одразу трьома гральними фірмами: крім «Олл сіті геймс», це придбане раніше ТОВ «Геймдейв» (бренд SlotsCity) та створене у травні 2026 року ТОВ «Геймсіті» (повністю підконтрольне «Олл сіті геймс»).

Варто зауважити, що лише для формування статутного капіталу ТОВ «Геймсіті» власнику знадобилося 30 мільйонів гривень. Ця сума здається незначною порівняно з доходами ТОВ «Геймдейв», яке у 2025 році згенерувало 9,3 млрд грн, проте офіційні статки родини Чиклікчі не пояснюють походження таких інвестицій.

Так, його батько Георгій Чиклікчі у статусі депутата селищної ради у своїй фінансовій декларації за 2024 рік (якраз перед тим, як син увійшов у гральний бізнес) задекларував лише 47 000 євро, 466 110 грн готівки та близько 3,5 млн грн загального доходу, а також близько 70 земельних наділів. Його брат Володимир за 2020 рік офіційно заробив 2 млн 830 тис. грн без будь-яких накопичень.

При цьому інформація про доходи самого Павла Чиклікчі, який восени 2024 року став власником ТОВ «Геймдев», у відкритих джерелах взагалі відсутня.

Тому залишається загадкою, звідки у звичайної фермерської родини з невеликим контрольним пакетом земель з’явилися такі колосальні ресурси, і чому аграрії раптом вирішили інвестувати у сферу, де не мають жодного досвіду.

Схожі сумніви викликає і бенефіціар онлайн-казино BETON Роман Балашов. Відомо, що цей киянин веде діяльність як ФОП і має частки в ТОВ «Ортаверон» (виробництво літальних апаратів, капітал — 1,1 млн грн), «Перун компані» (поліграфія, капітал — 417 тис. грн), а також володіє великим закритим інвестиційним фондом АТ «Чикаго» (капітал — 130 млн грн) та керує ТОВ «Гореничі 16».

Публічних відомостей про його фінансовий стан замало, аби підтвердити спроможність самостійно внести 30 млн грн для заснування компанії «Сітікод». Натомість його роль у керівництві інвестфондом «Чикаго» наводить на думку, що він може бути лише довіреною особою реальних гравців. Раніше у пресі обидва гральні заклади пов’язували з фігурою власника алкогольного гіганта Nemiroff Якова Грибова-Фінкельштейна:

• BETON — через структуру «Бетагейм» та суміжні торгові марки;

• Slot City — через минулу роботу Павла Чиклікчі у структурах Фінкельштейна та їхнє партнерство.

Схема на пів мільярда: тіньовий куратор Мін’юсту Андрій Довбенко

У контексті цих подій привертає увагу той факт, що штраф на ТОВ «Олл сіті геймс» було накладено 20 травня 2026 року — рівно через три дні після того, як відомий блогер Ігор Лаченков публічно заявив, що за Slot City та BETON стоїть колишній «смотрящий» за Міністерством юстиції на ім’я Андрій, який проходить у розслідуваннях НАБУ.

Джерела журналістів усередині гемблінг-ринку підтверджують, що мова йде про скандального юриста Андрія Довбенка. З 2023 року НАБУ розшукує його за підозрою в організації корупційної схеми, пов’язаної з продажем арештованих активів через Міністерство юстиції, що завдало збитків державі на майже 500 мільйонів гривень.

Така блискавична реакція контролюючих органів — накладення штрафу та блокування ліцензій невдовзі після медійної заяви — демонструє, наскільки токсичним для влади залишається це прізвище.

Популярність Андрій Довбенко здобув у серпні 2019 року через своє розкішне весілля у Сен-Тропе, куди завітав тодішній керівник Офісу Президента Андрій Богдан, проігнорувавши святкування Дня Незалежності. Тоді медіа нагадали, що Довбенко фігурував у матеріалах Yanukovychleaks як юрист олігарха Сергія Курченка. Йому також закидали контроль над пулом державних і приватних виконавців, через що в період 2014–2019 років за каденції міністра Павла Петренка його вважали тіньовим куратором відомства. До того ж, його нова дружина Анна Огренчук згодом увійшла до Комісії з питань правової реформи.

Розслідувачі з Bigus.info прямо називали Довбенка архітектором корупційних схем у Мін’юсті. Сам адвокат ці закиди відкидав, а знайомство з Богданом пояснював дружніми зв’язками своєї дружини.

Проте у 2022 році НАБУ офіційно підтвердило існування кримінальної організації всередині АРМА (Агентства з розшуку та управління активами). Слідство встановило, що керівництво АРМА разом із представниками держпідприємства «СЕТАМ» та приватними фірмами налагодили механізм збуту арештованого майна за штучно зниженими цінами.

Схема виглядала так: майно вилучалося у межах кримінальних справ, передавалося в АРМА, де чиновники ухвалювали рішення про його терміновий продаж, а залучений оцінювач суттєво занижував вартість. Завдяки маніпуляціям на торгах «СЕТАМ» перемогу здобувала заздалегідь визначена структура. За цим алгоритмом було реалізовано:

• три великі земельні ділянки в Одеській області, призначені під будівництво ТЦ «Ашан» (дешевше в 18 разів);

• 2,6 тисячі тонн річкового піску на Київщині (ціну занизили у 6 разів);

• понад 4,5 тисячі тонн карбаміду (майже в 5 разів дешевше за ринок);

• значні обсяги зернових та олійних культур (учетверо дешевше).

У квітні 2023 року НАБУ оголосило Андрія Довбенка в розшук через систематичне ігнорування викликів на допити, назвавши його головним організатором цієї схеми. Наразі його точне місцезнаходження залишається невідомим.

Сума збитків за цією справою зрештою сягнула 485 мільйонів гривень, чого цілком достатньо для фінансування гральних брендів Slot City та BETON. Окрім азартних ігор, Довбенко в Україні контролює бізнес-групу з 11 компаній у сфері права та фінансів, які також помічали у сумнівних операціях.

Наприклад, фірма ТОВ «Евріс інвест», яку Довбенко контролює через кіпрський офшор «ЕВРІС консалтинг лімітед», за даними слідства, у 2019 році використовувалася для рейдерського захоплення агрокомплексу «СВК Новоселицький». Тоді ж у ЗМІ з’явилася інформація, що ці юристи перерахували 5 мільйонів гривень на фінансування партії «Слуга народу».

Інша його структура — ТОВ «Юридична фірма „Евріс“» — брала безпосередню участь у згаданих махінаціях АРМА. Зокрема, продаж карбаміду за заниженою вартістю організовували діючі та колишні менеджери цієї компанії, створюючи фіктивну конкуренцію на торгах через пов’язані фірми «Бранте» та «Соіл компані ЛТД».

Політичні зміни як каталізатор тиску на гральний бізнес

Хоча кримінальне переслідування Довбенка триває вже кілька років, серйозні проблеми у пов’язаних із ним онлайн-казино Slot City та BETON виникли лише в травні цього року. Аналітики пов’язують це з гучними політичними зрушеннями в країні.

За три дні до викривальної заяви блогера Лаченкова НАБУ затримало, а суд відправив під варту колишнього очільника Офісу Президента Андрія Єрмака. Цей факт є важливим, оскільки колишня дружина Андрія Довбенка — Дар’я Заровна — довгий час працювала радницею Єрмака в ОПУ. Ймовірно, саме через неї Довбенко мав комунікацію з керівництвом Офісу, що забезпечувало йому певний імунітет і можливість безперешкодно виїхати з України у 2023 році.

Втрата такого впливового тилового прикриття розв’язала руки конкурентам на ринку азарту. Спочатку відбувся потужний медійний удар із розкриттям реальних бенефіціарів, а згодом підключилися державні важелі у вигляді санкцій від регулятора «ПлейСіті» та позбавлення компаній ліцензій.